Записав переказ українською своєї недавньої англомовної статті (там в описі є посилання на статтю)
modernist
Currently a web developer. Admire science, technology, philosophy, art.
Profile picture made from Generations by $ciphrd: https://www.fxhash.xyz/project/generations
Substack
osmomysl.substack.com/
My Old Music
"Як вибухівка, що очікує на іскру, неймовірно численні середовища у всесвіті очікують, цілими віками, нічого не роблячи або сліпо генеруючи докази та накопичуючи їх або виливаючи їх у космос. Майже будь-яке з них, якщо б до нього, коли-небудь, потрапили правильні знання, увірвалося б у радикально інакший тип фізичної активності: інтенсивне створення знань, демонструючи усілякі види складності, універсальності та осягу, що притаманні законам природи, та перетворюючи те середовище із того, що є типовим сьогодні у те, що могло б стати типовим у майбутньому. Якщо ми захочемо, ми можемо стати цією іскрою." - Девід Дойч, Початок Нескінченності (David Deutsch - The Beginning of Infinity).
Існує ймовірність, що природа допускає існування систем - окрім біологічних мізків - наділених свідомістю. Можливо, що число таких систем, їхній обсяг вимірюється космічними масштабами і людська (і тваринна) свідомість - це лише крапля в цьому океані.
Яким би не був субстрат небіологічної свідомості, розумна і достатньо розвинена цивілізація зможе створювати такий субстрат технологічно, відповідно контролюючи зміст свідомості, що існує у цьому субстраті на рівні найменших деталей.
У цьому світлі, в руках митця, сама по собі свідомість перетворюється на медіум мистецтва а певний конкретний, штучно створений суб'єктивний досвід перетворюється на твір мистецтва. Митець більше не запитує: "у якому традиційному медіумі я хочу створити твір?", натомість, він запитує: "з яких феноменальних властивостей мій твір-досвід повинен складатися?".
Враховуючи таку перспективу, виникає запитання: які перші кроки ми можемо зробити вже сьогодні, щоб наблизитися до такого майбутнього? Серед таких кроків буде пошук відповідей на такі запитання: в яких фізичних процесах виникає свідомість? Які свідомі процеси наділені яким суб'єктивним змістом? Як детально описати суб'єктивний зміст?
У своїй статті я намагаюся почати пошук відповіді на третє із цих запитань. Філософи використовують поняття феноменальних властивостей - або квалій - для характеристики суб'єктивного досвіду. Феноменальна властивість - це фундаментальна складова суб'єктивного досвіду, це найпримітивніший його елемент. Будь-який суб'єктивний досвід складається із феноменальних якостей як картинка складається із пікселів (чи із примітивних форм і кольорів). Феноменальним властивостям, в свою чергу, можуть бути притаманні певні властивості - скажімо, інтенсивність, добробут.
Я пропоную розташувати суб'єктивні пережиття у просторі усіх можливих феноменальних властивостей. Цей простір матиме виміри, які відповідатимуть властивостям квалій - такі як, напр., інтенсивність чи добробут. Такий простір - це універсальний фреймворк для опису усіх можливих суб'єктивних пережиттів із того їх космічного масштабу розмаїття, яке я описую у статті.
Мислячи термінами цього простору, ми можемо роздумувати про можливі форми мистецтва більш загально, не прив'язуючись до особливостей сприйняття біологічних людських мізків та фізичних медіумів.
У цьому контексті, виникає наступне запитання: яке місце у цьому океані можливих пережиттів посідає музика? Де вона розташовується у просторі усіх можливих квалій? Що означає слово "музика" у такому контексті - чи не є музика, якою знаємо її ми - нерозширені біологічні людські мізки - лише нечиленним особливим випадком музики, як вона визначається в контексті усіх можливих свідомих пережиттів? Чи може музика задіювати феноменальні властивості, недоступні нерозширеним біологічним мізкам? Чи може музика задіювати, в значній мірі, інший набір феноменальних властивостей аніж той, який вона задіює в нерозширених біологічних мізках? Напр., чи може музика не задіювати звуку? Ці питання я розглядаю у своїй статті.
(стаття англійською):
"Але ця складність у випадку з котом - ніщо, порівняно із складністю у випадку із людьми. Коли люди розмовляють - тобто, коли ми чуємо певні звуки, що їх ми асоціюємо з ідеями, й одночасно бачимо певні рухи губ та вирази лиця - *дуже важко припускати, що те, що ми чуємо не є вираженням думки в такий самий спосіб, в який, як ми знаємо, це було б якби ми самі видавали ті ж самі звуки.* Звичайно, подібні речі відбуваються у снах - у яких ми помиляємося щодо існування інших людей. Але сни, більш-менш, спричинені тим, що ми звемо життям наяву і здатні бути більш-менш поясненими спираючись на наукові принципи, якщо ми припустимо, що, й справді, існує фізичний світ. *Тож, кожний принцип простоти спонукає нас прийняти природню позицію, що, й справді, існують об'єкти, що не є нами чи нашими чуттями, що мають існування, незалежне від того, сприймаємо ми їх чи ні*."
Бертранд Рассел в "Проблемах філософії" (Bertrand Russell - The Problems of Philosophy) наводить цікавий аргумент на користь реалізму, на противагу ідеалізму.
Він стверджує, що наші чуття (дані, що надходять із органів чуття) - це природний відправний пункт для нашого пошуку істини - потім він аргументує, слідуючи Декартовому "я мислю - отже я існую", що існування наших чуттів - це чи не єдине, що важко піддати сумніву і що вони є тим, що ми пізнаємо найбільш безпосередньо.
Він вказує на відмінність між *виглядом* та *реальністю*. Він розглядає сцену свого кабінету, в якому знаходиться він та, поміж інших речей, його стіл. Він звертає нашу увагу на те, що його стіл виглядає так, наче він має різну форму в залежності від ракурсу, з якого на нього дивитися; різний колір, що відблискується від його поверхні залежно від ракурсу та від кольору світла, що освітлює кімнату; різну текстуру залежно від того, чи ми дивимося на нього неозброєним оком чи під мікроскопам із різним приближенням; що відчуття, що він опирається тиску, коли ми тиснемо на нього рукою чи якоюсь іншою частиною тіла залежать від частини тіла, яку ми використовуємо і від сили, з якою ми тиснемо; тощо.
Тобто, те, яким стіл *здається* нашим органам чуття - тобто яким ми його сприймаємо *безпосередньо* - непостійне, мінливе й не є тотожним тому, яким, опираючись на нашу інтуіцію, ми вважаємо стіл *насправді* - тобто таким, що має певну сталу форму, певний визначений колір, твердість, тощо. Те, яким стіл є насправді, *якщо він узагалі існує*, є недоступним для нас безпосередньо, ми можемо, хіба що, *вивести* це із того, що ми пізнаємо безпосередньо - тобто із наших чуттів.
Тож і виникає запитання: чи існує стіл узагалі? Можливо, усе, що існує - це лише наші чуття? Тоді, стіл - це теж лише наші чуття. Такому сумніву можна піддати, як доводить Рассел, не лише існування стола але й існування усієї реальності і, в тому числі, людей у ній. Можна сказати, що усе, що я бачу, чую чи відчуваю будь-яким іншим чином - це лише моя уява, лише ілюзія, що існує лише в моїй свідомості. Рассел стверджує, що в такій думці немає протиріч і що, насправді, ми не можемо *доказати* існування речей поза межами нас самих і наших пережиттів.
Однак, говорить він, немає й причин вважати цю думку істинною і, навпаки, вона є менш простою, якщо розлядати її з погляду пояснення фактів нашого життя, яке ми пізнаємо у своїй свідомості, аніж інтуітивне припущення, що, й справді, існують об'єкти, незалежні від нас, від яких залежать наші чуття. Далі Рассел наводить кілька прикладів, щоб продемонструвати це (виділення мої):
"Якщо ми, одного моменту, бачимо кота в одній частині кімнати й іншого моменту - в іншій частині, то природньо припустити, що він плавно перемістився з першої частини в другу через серію проміжних розташувань. Але якщо кіт - це лише дані із наших органів чуття, то він ніяк не міг бути в жодному місці, де я б його не бачив; тож, ми змушені припустити, що поки я не дивився на нього, він узагалі не існував, але раптово почав існувати в іншому місці. Якщо кіт існує незалежно від того, чи бачу я його, ми можемо із власного досвіду зрозуміти, як він голодніє між прийомами їжі; але якщо він не існує коли я його не бачу, здається дивним, що його апетит росте з тим самим темпом коли він не існує, що й коли він існує. І якщо кіт складається лише із моїх чуттів, він не може бути *голодним*, адже тільки мій власний голод доступний мені як чуття. Тож тоді, коли поведінка чуттів, що представляють для мене кота здається доволі природньою якщо вважати її вираженням голоду, вона стає абсолютно незрозумілою, коли вважати її просто рухами й змінами кольорових плям, які настільки ж нездатні до голоду як і трикутник нездатний грати у футбол."
👇
Неймовірне виконання цієї речі. Джеф Бек, звичайно, неповторний. А яке соло басистки!
В Міркуванні про Метод [1], Декарт запозичує кілька принципів з математики:
1. Ніколи не приймати ніщо за істину: "уникати похапливості і упередженості та включати у свої судження тільки те, що уявляється моєму розумові настільки ясно і виразно що не дає мені жодного приводу для сумніву." [1]
2. Розділяти складні проблеми на стільки дрібніших частин на скільки можливо і на скільки потрібно для того, щоб краще розв'язати проблему.
3. Міркувати про проблему в порядку від простіших її компонентів до складніших, тих, які складаються із простіших
4. Занотовувати усе настільки детально й всеохопно, щоб переконатися, що я нічого не пропускаю
Декарт пропонує, що будь-що, що можна охопити людським знанням, випливає одне з одного подібно до того, як випливають одні з одних пропозиції в математиці, алгебрі чи геометрії.
Він розповідає, як, застосовуючи всього лише вище наведені 4 принципи, пізнає проблеми у математиці: "насмілюся сказати, що точне дотримання небагатьох обраних мною правил дозволило мені настільки легко розв’язати всі питання, які досліджують ці дві науки [математика та геометрія], що за два або три місяці вивчення, розпочавши з найпростіших і найзагальніших та використовуючи кожну винайдену істину для знаходження нових, я не тільки подужав чимало питань, що видавалися мені раніше важкими, але й дійшов того, що нарешті міг, як мені здавалося, визначити, якими засобами і в яких межах можна розв’язувати навіть незнані для мене завдання." - [1]
Також, Декарт пропонує, що застосовувати ці 4 принципи можна до будь-якої іншої сфери знань: "що найбільше задовольняло мене у цьому методі — [це те, що] не повязуючи його з жодним окремим предметом, я отримаю можливість застосовувати його з такою ж користю до розв’язання утруднень в інших науках, як уже зробив це щодо алгебри".
@undltd @256 I was just watching some gameplay from this game yesterday) Also, there was the Hellbender game)
@undltd цікава музичка
"що стосується поглядів, сприйнятих мною дотепер, я не міг вдіяти нічого кращого, як позбутися їх раз і назавжди, щоб замінити їх потім кращими або тими самими, але узгодженими з вимогами розуму. І я твердо увірував, що у цей спосіб мені вдасться прожити своє життя значно краще, ніж якби я будував його тільки на попередніх підвалинах і спирався лише на ті начала, які сприйняв юнаком, ніколи не піддаючи сумнівові їхню істинність." - Декарт, у Міркуванні про Метод.
Я не знаю, чи я б зміг таке зробити - переписати всі свої переконання, перевіряючи їх на раціональність. Мабуть, є багато підсвідомих переконань, які ще треба якимсь чином виявити. І мабуть, багато переконань роблять нас тими, ким ми є, і такі переконання буде важко піддавати сумніву чи відсторонюватися від них. Але, якщо це зробити, то ми можемо стати іншими.
modernist boosted:
Друзі, подруги, братанчики та сестрички, вибачте-пробачте, а можна репост і 20 грн на ремонт корча на Покровський напрямок?
На ремонт Nissan Navarrа для мотопіхотного батальйону 42 ОМБр, який виконує завдання на Покровському напрямку👇
https://send.monobank.ua/jar/43sYMWRGkT
4441 1111 2707 5350
Пейпəл: sskuzinaa@gmail.com (вказуйте, що на корч)
@rada @ua
@dnipro у мене та сама історія, Pink Floyd я почув ще в самому дитинстві, з платівок. До речі також слухав ще Klaus Schulze - це чиста електроніка.
@koch так, Jean Michelle Jarre і Vangelis теж трохи слухав
"Назвіть трек, через який ви закохалися в електронну музику".
Цікаво, що для мене, тим, що закохало мене в електронну музику, була музика Pink Floyd. Хоча це не чиста електроніка, але їхнє використання синтів і обробка гітари - це вже рух в тому напрямку. Вони не просто грали ноти, пасажі і гармонії, вони створювали звуковий ландшафт.
@koch одужуйте, міцного здоровʼя!
@koch @zen Централізація обчислення всеодно матиме свої переваги, а саме - швидкість комунікації між модулями. Так само як сьогодні, існують ценралізовані хмарні сервери замість того, щоб використовувати для великих обчислень мережу із користувацьких девайсів. Але, мабуть буде місце як для централізованої так і децентралізованої моделі.
@zen Єдина свідомість між цивілізаціями в різних куточках космосу справді навряд чи утвориться. Але якщо уявити собі суперкомп'ютер розміром з Землю, який буде централізований в одному місці, то в ньому комунікація між умовними транзисторами чи модулями буде достатньо швидка. Якусь частину цього комп'ютера можна виділити на симуляцію чогось на зразок мозку, де може виникнути свідомість - тобто суб'єктивний досвід, як у біологічних мізках, тільки без обмежень нашої черепної коробки.
Наші сьогоднішні хмарні комп'ютери поки-що зайняті іншими завданнями, поза симуляцією мозку, та й ми не маємо як підключити мозок напряму до них.
Дочитав першу Фундацію Азімова. Цікаво, що у нього люди заселяють космос в біологічній формі. Якщо почитати сучасних футурологів - Курцвейла, Теґмарка, Дойча, то у них цивілізація поширюється в космос у вигляді комп'ютерів - наноробот посилається у віддалене місце в космосі на швидкості світла, і на місці, з тутешньої матерії, синтезує комп'ютери, в яких працює інтелект (і, можливо, свідомість) і іншу інфраструктуру, потрібну для розвитку.
Цікаво, яку структуру матиме цей інтелект і свідомість в океані обчислювальної потужності космічного масштабу - чи будуть якісь окремі обчислювальні модулі, щось, що можна було б назвати індивідами, чи вся маса обчислювальної потужності зіллється в одну єдину свідомість.
Звичайно, можна зсинтезувати й біологію, але, мені здається, в цьому не буде потреби.
@leonid на фейсі є одна група, в них активна спільнота, можуть допомогти знайти книжку
Client Info
Server: https://mastodon.social
Version: 2025.07
Repository: https://github.com/cyevgeniy/lmst