#UkrainianPoetry
#Нiколассон
3/3
широти.
вицвілих спогадів літній посаг,
тьмяного сонця холодний вищир…
в наших широтах — усе під осінь.
певно, тому вона тут навічно.
#UkrainianPoetry
#UkrainianPoetry
#Нiколассон
2/3
широти.
форми освітлення, види птиці
що спозарання хрипить і злиться,
згорблені плечі, аби нести це,
доки сніги не покриють листя,
грубі розмови і груба шкіра,
тихі під'їзди із їх богами,
в наших широтах — усе під сірість,
щоб не збивати загальну гаму.
#UkrainianPoetry
#Нiколассон
1/3
широти.
в наших широтах — усе під осінь:
сірі масиви, дороги, вкриті
ямами, листя, яке ще досі
не відпустило мізинець літа,
бруд на узбіччях і бруд маршруток,
темна задума на всіх обличчях,
літри гіркого, аби заснути
і не впустити до себе відчай,
#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ДмитроПавличко
Про свою дружину поет говорив:
Я одружився 1958 року, і тоді ж народилася наша дочка Соломія Моя дружина-це моя велика любов. Вона мені подобалася,була гарна, вона ще й тепер гарна.Це велика тайна,на чому тримається шлюб Моя дружина Богдана завжди поділяла мій український біль, мою боротьбу за Україну.Хоч вона ніколи мене не хвалила,але я завжди відчував її підтримку.Між чоловіком і жінкою є ще той почуттєвий зв'язок, який неможливо пояснити
#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ДмитроПавличко з дружиною Богданою в гуцульському вбранні, 1958 р.
#UkrainianPoetry
#УкраїнськаПоезiя
#Poetry
#МаксимРильський
«Коли дзвенять черешні…»
Коли дзвенять черешні
В медовому цвіту,
Узори нетутешні
Із цвіту я плету.
І щось бадьоре сниться —
А може, то ява,—
Немов лице в криниці
Чудовно ожива.
Земля тремтить у млості
І ронить пелюстки,
І невідомі гості
Злітаються в садки.
І думка стала словом,
І в поглядах — пісні,
Коли в цвіту медовім
Черешні запашні.
#ArtOfUkraine
#Art
#UkrainianPoetry
Зелені тіні по душі майнули —
М’якого моху свіжо-чистий тон,
Безжурності глибокої затон,
Одбите у прийдешньому минуле.
Блаженні будьте, уші, що почули
Святого щастя золотий закон!
Воно — в вінку із виноградних грон —
Мене в брудній таверні не минуло.
Прийшло — засяло… Легковійний дар
Безмежності і вільного зітхання
Серед померлих життьових примар!
Холодний вітер на світанні,
Та злото дня на сході вироста…
Блаженні будьте, мовчазні уста!
#МаксимРильський, 1911-1918
📃 Коли крізь розпач випнуться надії...
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
/ім'я літа/
3/3
як на темному тулубі вічного дерева листя зробиться чахлим,
заховайся у дубі, сосні, терені, пір'ї білої чаплі,
і коли ластів'ята тонким голосом змусять сніги міліти,
повертайся з наступним витком ко́леса,
взявши ім'я літа
///
/ім'я літа/
2/3
забирай
проміння білого стріли, що лихо тримали осторонь,
розчиняйся у сутінках словом сили, співами алконо́стів,
залишай сліди у бджолиних сотах, тьмяній латуні заходу
і згасай у повітрі останніми нотами
спеки вогкого запаху.
/ім'я літа/
1/3
відлітай
із димом трави горілої, з журавлями, із теплим вітром.
осідай на кедах дорожнім пилом, згасай сутінковим світлом,
заплітайся сюрчанням цикад оманливим,
голих полів мовчанням,
доки духи ставків на плесах туманами пишуть слова прощання.
#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
Я хочу плакати, бо туск,
бо довгов'язий дощ і скелі, —
тебе втрачаю і не склею
нічого вже. Не златоусть —
ні Одісей, ні князь, ні гридень,
а лиш зникаючий, як віск…
От хтось би взяв мене й повів
в край, де лиця твого не видно,
бо стогін — не ковчег; не дасть
рятунку; бо цей туск, як злидні.
Все, що я мав — це ти і рідні,
все, що я вмів — любити вас.
#ІванМалкович, 1983
#Art
#ArtOfUkraine
#UkrainianPoetry
Місто мале. На дзвіницю злізти, —
Видко жита й хутори сусідні.
Виконком, аптека й канцеляристи…
Всі знайомі, всі рідні.
Житиму тихо. Як осінь гарна, —
Біля воріт надвечір сидіти…
Просто — площа базарна,
А на ній собаки та діти…
Знаю, як мало людині треба.
Спогадів трохи, тютюн, кімната…
Інколи краєчок неба…
…Симфонія дев'ята…
#ЄвгенПлужник
«Місто мале», 1927
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
#ЛінаКостенко
#КнигиУкраїнською🇺🇦
#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
And you thought that Ukraine was so simple. Ukraine is a super. Ukraine is an exclusive. All the rings of history passed on it. All types of tests are worked on it. It is hardened by the highest hardening. In the modern world, it has no price.
#ЛінаКостенко
#КнигиУкраїнською🇺🇦
#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
#ЛінаКостенко
#КнигиУкраїнською🇺🇦
#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
#ЛінаКостенко
#КнигиУкраїнською🇺🇦
#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
How many of us, humanity, are already on the planet? Billions of six? And among them the Ukrainians, a strange-privileged nation that lives here from right, and is building its independent state now.
#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
Щось мріє гай –
над річкою.
Ген неба край –
як золото.
Мов золото-поколото,
горить-тремтить ріка,
як музика.
Client Info
Server: https://mastodon.social
Version: 2025.07
Repository: https://github.com/cyevgeniy/lmst